Кодекс раціонального батьківства

Кодекс раціонального батьківства - це певний комплекс рекомендацій батькам, що сприяє оптимальному вихованню дитини. До такого кодексу можна внести наступні пункти:

1.            Зацікавленість у ставленні до дитини, емоційна та діяльнісна включеність у її інтереси,     

         переживання, захоплення.

2.            Усвідомлення батьками того факту, що сім'я – це єдина система, усі елементи якої тісно взаємопов’язані. Будь-які зміни у цій системі, навіть з одним з її елементів, впливають на всю систему в цілому і на кожен її елемент зокрема.

3.            Залучення обох батьків до виховного процесу, інтересів і діяльності дитини.

4.            Ставлення до дитини як до автономної індивідуальності, яка прагне пізнати цей світ і знайти в ньому своє місце – «наші діти приходять у цей світ через нас, але не належать нам».

5.            Найкращий спосіб навчити чомусь дитину – власний приклад.

6.            У процесі виховання дитини і трансляції їй певних настанов, батьки мають, в першу чергу, дійти спільної згоди щодо ставлення до змісту цієї настанови, зайнявши виважену спільну позицію з цього приводу.

7.            Стосунки з батьками мають будуватися через призму позиції «Авторитет», тобто дитина має слідувати настановам батьків через повагу і любов до них, бажання зберегти свої теплі взаємостосунки з ними, а не через страх, викликаний авторитарністю батьківської чи материнської фігури.

8.            Батьки можуть дозволяти собі зізнаватись дитині у власній недосконалості – слабкостях, помилках, але при цьому означати  висновки, які були зроблені і можливі способи уникнення подібних ситуацій.

9.            У вихованні дитини має бути присутнє позитивне підкріплення правильної поведінки. У якості караючої санкції – позбавлення уваги, емоційного підкріплення негативної поведінки.

10.      Наявність можливості двостороннього навчання – не лише дорослі навчають дитину, але і вона має мати можливість вчити їх чому-небудь. Дитина має бути почутою, її думки і слова мають сприйматися з формулюванням відповідної реакції з боку батьків.

11.        Раціональне батьківство у процесі виховання також передбачає апеляцію до особистої думки дитини, надання їй можливості робити власний вибір (на тому рівні, який є допустимим для певного віку), повага до її переживань, прагнень і мрій.

12.  Підтримка у дитини сформованого позитивного образу батька або матері, що здійснюється обома партнерами, навіть, з умови певних неузгоджень.

13.         Створення у родині комфортної психологічної атмосфери, що ґрунтується на почуттях любові і взаємоповаги.

14.   Важливою для дитини є можливість відреагувати сильне переживання, яке вона відчуває, і батьки мають забезпечити їй таку можливість у випадку необхідності.

15.     Максимум пояснень оточуючого світу. Дитина потребує максимально  реалістичного розуміння закономірностей навколишньої реальності. Також такі пояснення є особливо важливими у випадку кризових сімейних ситуацій, різких змін, сімейних проблем, стресів.

16.         Наявність у родині приємних ритуалів, традицій, що пов’язані як окремо з дитиною, так і з родиною в цілому.

17.         Можливість регулярного спілкування дитини з однолітками.

18.    Наявність у дитини власного життєвого простору, особистих речей, а також певних об’єктів, за які вона може нести відповідальність (об’єкт обирається у відповідності з віком дитини), наприклад, кімнатної рослини, яка потребує регулярного догляду.

 

19.  Забезпечення широкого спектру пізнавальних і розвиваючих можливостей дитини: подорожі, іграшки, пізнавальні телепередачі, сенсомоторний розвиток на всіх рівнях, спілкування з однолітками, молодшими і старшими людьми, спорт, знайомство з тваринним світом тощо.

20.   Усвідомлення батьками своєї функції як такої, що має забезпечити повноцінне піклування про дитину, її фізіологічний, психологічний і духовний розвиток з тим, щоб дитина мала можливість пізнати навколишній світ, зрозуміти свої можливості і відшукати власне місце в ньому.